Технологічне й художнє освоєння металів ознаменувало великий поступ у розвитку людської цивілізації. Недаремно історичні епохи називають – епоха міді, бронзи заліза. Однак хронологічне й територіальне поширення цих металів було нерівномірним, залежало від природних умов і ступені розвитку народів. Так, якщо первісне населення сучасної території України у ІІ тис. до н. е. лише починало опановувати виготовлення найпростіших виробів з міді й бронзи (на­приклад, мідні прикраси-платівки верболистої і місяцеподібної форм, бронзова сокирка - кельт з лінійними насічками), в той час як майстри близькосхідної, єгипетської і кріто-мікенської цивілізації вже досконало володіли багатьма техніка­ми виготовлення різних художніх виробів із бронзи та золота.
Сьогодні кування металу можемо поділити на два види: гаряче та холодне.
Гаряче кування практикується менше, оскільки потребує більшої затрати часу, енергії та вимагає творчого підходу та оригінальних умінь майстра. Одним із підвидів як гарячого, так і холодного кування можна виділити таке, як художнє. Проте більше воно стосується гарячого кування. За допомогою художнього кування майстри створюють справжні шедеври. Проте коштують такі вироби надто дорого, адже навіть забезпечені громадяни міста Житомира не можуть дозволити собі їх придбати. Це зумовлено тим, що сам процес вимагає великих затрат. Ціна виробу залежить від затрат металу, який зараз подорожчав, від метражу ,від часу, який коваль витрачає на роботу. До того ж виникають супровідні затрати: вугілля, фарби, станки, оренда.

Для праці ковалям необхідні горн (піч, у якій розжарюється метал), наковальня, молоти різних типів (один приблизно важить 80кг), свердло, робочий стіл. В основному, свої робочі інструменти кожен коваль виготовляє власноруч (за винятком, звичайно, електромолотів, електросвердл та інших специфічних обладнань).
Температура у горні розігрівається від 400 до 1000 оС.
Житомирські ковалі працюють без підсобних працівників, оскільки це велика відповідальність (професія надто ризикована з високою можливістю травматизму, а роботодавець несе відповідальність за фізичний стан працівника). До того ж робота потребує великих фізичних затрат, але оплатити належним чином роботу найманому працівникові коваль не може, оскільки, хоча й речі дорогі, проте затрати на виробництво перекривають прибуток.
Варто зважити також на те, що кожна річ, виготовлена гарячим куванням – ексклюзивна, неповторна.
В основному, майстри працюють виключно на замовлення. Проте, як у всіх творчих людей, приходить натхнення і коваль захоплено створює якийсь шедевр.
Найбільшим попитом користуються підсвічники, набори для каміна, стоси (підставки для дров), бильця для ліжок, художні рами для вікон, світильники. Часто ціни на такі вироби вимірюються на у гривнях, а в доларах, тому вони малодоступні для пересічних громадян.
Холодне кування менш претензійне. На нього затрачується значно менше часу. Проте витрачається значна кількість металу, адже вироби найчастіше великі (ворота, грати). Здійснюється холодне кування за допомогою електрозварювального пристрою. Цей вид кування користується більшим попитом, оскільки виготовляються та за помірну ціну реалізовуються необхідні для господи речі: рами, ворота, грати, загорожі тощо. Орієнтована ціна воріт – 2-3 тис. грн., а решіток на вікна – 200 грн/м2.